День 3: Ялинкуватий перевал - Синевірська Поляна (під озером). 63 км, загальний набір висоти - 764 м.
Після нічної грози зі зливою нас очікував довжелезний спуск через калюжі і грязюку, тож не розраховували але прокатались навіть і "по гОвнам")) причому і по справжнім також, бо в селах багато корів і усього, що з ними пов'язано..)) через той самий кут нахилу, бездоріжжя та ще і бруд, спускатися до Новоселиці було майже так само повільно як і підійматися від Ялинкуватого. Асфальт, а точніше його рештки, виникає із під каміння аж на виїзді з села, через приблизно 9 км, майже одразу зникає, а нове покриття з'являється тільки за кілька кілометрів до виїзду на трасу на Міжгір'я. Тож від Волосянки і майже до Майдану суцільне бездоріжжя - приблизно 24 км. Між с. Новоселиця та с. Голятин дорога пішла через красивенного виду долину річки Голятинка з яскравою травою та високими стінами ялин і смерек. Далі через Майдан і Сойми приїхали у Міжгір'я. В Соймах спробували ту відому цілющу водичку, яка від природи солона та газована, і така гидка на запах, що потім пляшку довго не могли відмити. Таку варто випити не для втамування спраги чи смакового задоволення, а тільки для досвіду...))
Міжгір'я виявилось хоч і достатньо великим селищем, але з відсутньою інфраструктурою, вулиці розбиті, центральний фонтан занедбаний, і довго не могли знайти де нормально поїсти...
Одразу після виїзду з Міжгір'я починається поступовий набір висоти на Синевірський перевал, що згодом набирає крутизну у 8-10%, а ближче до вершини нахили на серпантинах збільшуються до 10-15%. Підійматися важко, бо асфальтове покриття в жахливому стані, без узбіччя і все в напливах та ямах, а ще і страшенна спека в цей день, більше 34 градусів. Тому підйом на вершину перевалу висотою 793 м н.р.м. виправдано вважаємо для себе за його підкорення!) Майже на вершині, де оглядовий майданчик з видом на полонини, зайшли в колибу з карпатською кухнею та гарним традиційним інтер'єром всередині, і спробували унікальний і дуже смачний напій - смерековий компот, який готується шляхом настоювання сиропу з "цвіту" смерек. Очікувалось, що спуск з перевалу буде приємним і швидким, але вниз виявилась така сама жахлива дорога як і від Міжгір'я, тому весь час трясло на буграх. Від села Синевір до Синевірської Поляни покриття покращилося, сонце ховалося за ялинками і їхати стало приємно. По дорозі виглядали зручні місця для намету, але вони всі були дуже близько до дороги чи за річкою без місця переходу. Прямо біля початку підйому на озеро знайшли дуже зручний варіант - господарі приватної садиби за 50 грн дозволили поставити намет прямо у них на галявині і користуватися альтанкою. А в альтанці було світло і навіть розетка Приємне завершення важкого дня)
Comments