Велопохід по Карпатам від Дрогобича до Воловця через Синевір, або 260 км по Карпатських перевалах і серпантинах по шикарному асфальту та жахливому бездоріжжю, через смерекові ліси, зелені долини, стрімкі ріки та гори, крізь 30± градусну спеку та грози - наш лише другий турінг і одразу такий!)) 25 липня - 1 серпня (з них ходових 4 дні).
День 1: м. Дрогобич - с. Урич (Тустань) - с. Підгородці. 45 км, загальний набір висоти - 594 м.
Потягом Київ-Трускавець приїжджаємо в Дрогобич. Спланували маршрут звідси, бо в цьому місті є що подивитися. На центральній площі Ринок стоїть ратуша (в ній зверху є оглядовий майданчик), одразу поруч найкрасивіша атракція міста - костел святого Варфоломія з пам'ятником Юрію Дрогобичу та з вербою. Далі, прокатались по бруківці вулицею Шевченка, на якій розташовано багато різних старих маєтків та пам'ятник гасовому ліхтарю. Поруч з площею Ринок є один із найвідоміших будинків міста - маєток бургомістра Яна Невядомського. Звідти поїхали на південь на околицю Дрогобича, де зберіглась унікальна його пам'ятка - дерев'яна церква Святого Юра, збудована в ХV ст., що навіть потрапила у фонд всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. В ній збереглося усе дерев'яне оздоблення та розписи ікон по дереву. Будівля в аварійному стані, наприклад по другому поверху можно ходити лише по периметру, а по центру ні, бо ризик провалення підлоги. Недалеко від церкви ще варто відвідати солеварню, де сіль добувають у шахті та виварюють старовинним способом (нажаль, нам вже не вистачало часу на таку екскурсію). Місто гарне і є що подивитися, але дуже негативне враження справляє велика кількість циган та бомжів...
Від Дрогобича прямуємо до Східниці, але перед нею нас чекає жахливий перевал. Асфальтове покриття там чудове (і було таке весь цей день), але 10% набір висоти по серпантину серед високих ялин, що створюють ефект тунелю і поруч з натовпом машин, половина з яких євробляхи з чорним димом, десь на середині цього підйому викликало відчуття інтоксикації від вихлопів, а ще і враховуючи спеку 33 градуси... Як винагорода за важкий і неприємний підйом - потім шикарний швидкісний спуск до самої Східниці по гарному покриттю) У Східниці пробуємо водичку номер якийсь-там схожу на Нафтусю, там багато різних водних галерей, але на деякі з них величезні черги. На обід не знайшли жодної колиби з карпатськими стравами чи піцерії, а єдине що знайшлося був ресторан з типово санаторною їжею як от перловка, що розтікається по тарілці, тефтеля та бурячковий салат....))) Ну що поробиш, тут же водні санаторії, значить і їжа характерна)
Далі вирушаємо до Тустані, що знаходиться в селі Урич, для цього долаємо серію 8-10% підйомів та спусків, що підкоряються приємно через свіже лісове повітря та чудове асфальтове покриття. Забираємося вгору до кас на вхід у Тустань заради фото чек-ін, і потім їдемо далі по трасі ще близько 3 км заселитися в готель, що знаходиться на околиці села Підгородці, бо біля Тустані нема де залишити ровери з прикріпленими до них речами. Спішимо вже пішки потрапити в Тустань, бо каси працюють до 19:00, а таксі там нема. Намагаємося зловити машину щоб підкинули, але ніхто не зупиняється, мабуть через ковідні часи..(( На півдорозі ще починається дощ... На щастя, встигаємо за 20 хв до закриття і майже одразу як увійшли, дощ перестав.
Прогулянка по скелях Тустані.
Тустань - це унікальна пам'ятка археології та історії, а також цікавий природний об'єкт. Цим скелям-пісковикам більше 55 млн рр., а у далекому IX-XVI ст прямо на них існувало місто-фортеця, що було оборонним та адміністративним центром цього краю. Зараз Тустань виглядає як нагромадження скель, через які прокладено піший маршрут по стежкам та сходинкам. Як згадка про старе поселення, тут залишився унікальний археологічний об'єкт - вибита у скелі криниця глибиною 30.4 метри, вода з криниці подавалась до внутрішнього двору фортеці.
Також, недалеко від Тустані розташована відреставрована аутентична дерев'яна хата в бойківському стилі з водяним млином - "Хата у Глубокім".
Comments