Зранку місцевою електричкою, яка везе через гарні місцини з ріками, полями і невеличкими вершинами на горизонті, добираємося до Попрада - маленького містечка, що знаходиться у підніжжя Високих Татр. Проте їх ми не побачили через щільні хмари… Попрад повністю орієнтований на туристів, але значно менший ніж, наприклад, польське Закопане. Тут одна центральна вулиця з площею, де розміщена літня сцена, безліч розкладок з сувенірами та велика кількість кафе і ресторанів на один квадратний метр. Ми заселилися в кафе-готель "Cafe RAZY" і щойно зайшовши в номер чуємо гучний шум з вулиці - пішла дуже потужна злива з грозою з тих чорних хмар, що не налаштовували на погожий день ще з моменту приїзду потягу... За порадою друзів заздалегідь планували проїхатися звідси до озера Штребське Плесо, тож одразу після завершення зливи біжимо до вокзалу на найближчий рейс. Дуже зручно, що по білетику за 2 євро можна весь день кататися цією Татранською Залізницею в усіх напрямках, навіть до Татранської Ломніци, де знаходиться вершина Ломницький Штит і підйомник на неї. Потяг проїжджає по дуже гарним місцинам, поступово набираючи висоту і заглиблюючись прямо у Високі Татри. Попрад – Старий Смоковець – Штрбське Плесо (29,1 км) – час в дорозі близько 55 хв. А от на Ломніцький Штит (2634 м нрм) треба ще додаткові півдня мінімум і 90 євро з людини за усі три рівні підйомника, тому якось іншим разом. На станціі Штребське Плесо побачили "Зубачку" - це гірський трамвай-фунікулер, що має зубчату систему пересування по рельсах. Фунікулер прямуєте із с. Штрба до Штрбского плеса. Довжина відстані складає 4757 м, а різниця між висотою 444 м.
Легенди розповідають, що з Попраду гарно видно вершини скелястих гір і особливо виразно, поки їдеш фунікулером, але... ми не побачили практично нічого крім дуже густих темних хмар, туману і дощу; от тільки на сувенірному магнітику і видно ці пейзажі міста...)) Одразу після прибуття втікаємо від потужної зливи з градом в кафе з неприємним відчуттям "ну от, приїхали...", бо завтра нам далеко і високо, післязавтра взагалі через вершину-кордон до Польщі до Морського Ока - все розписано по днях. На щастя, погода дає "віконце" без дощу і навіть з елементами ясного неба, і от нарешті йдемо знайомитися з місцевою красою, гірським озером Штребське Плесо (1335 м нрм), що розкинулося перед великими вершинами. Десь попереду ще є водоспад Скок, але на нього просто нема часу. По дорозі назад знову накриває дощем і в горах ходять грозові хмари, хто його знає, як там буде завтра, але маршрут вже намічено і нам обов’язково треба потрапити на польську сторону (готелі, білети, і т.д.)...
Comments