О 9:25 потяг Київ-Ужгород привозить у пересадочний пункт і маємо всього 15 хвилин, щоб знайти необхідний автобус, на який заздалегідь були придбані білети, що перевезе через кордон. Але поїзд прибув вчасно і до автовокзалу 2 хв. ходу. Автобус комфортабельний, прикордонний контрольний пункт знаходиться близько від Ужгорода, а уся дорога зайняла приблизно 3-4 години, враховуючи годину проходження митної служби усім автобусом, разом з дурнуватими людьми, що везуть заборонений товар і пов'язаними з цим затримками, викликом поліції та ін. Після заселення в готель, який знаходився при відомому пабі-броварні "Добрі Часи", одразу прогулянка по Кошиці. Хоч його називають містом однієї вулиці, але воно друге за розміром у Словаччині після столиці. Це миле симпатичне маленьке містечко з чітко вираженою центральною вулицею, де зібрані більшість атракцій, магазинчиків і кафешок, та прогулянковою зоною, що розходиться по дотичним вуличкам. Найвизначнішими архітектурними спорудами, які одразу запам'ятовуються є Собор св. Єлизавети в самому центрі міста і Якабів палац навпроти собору але через кілька вулиць, є ще кілька соборів, цікавих будівель, традиційна для європейського міста Чумна Колона, Кошицький державний театр. Отже, за кілька годин можна без проблем встигнути познайомитися з містом. Ввечері між Собором св. Єлизавети та театром включають світло-музичний фонтан. Ще у Кошиці (як пізніше зрозуміли - у всій Словаччині) дуже величезні порції їжі, одної без проблем вистачить на двох людей середньої потреби..)) Містечко сподобалося і ввечері завжди приємно гуляти, але завтра знову в дорогу, тож добраніч!
Comments