Зранку пішки через центр до залізничного вокзалу щоб сісти на місцевий Інтерсіті до Перемишля, а звідти вже наш Інтерсіті до Києва. Вже на платформі з’ясувалося що потяг затримується і доволі суттєво – можемо не встигнути на наш київський. Отже, пригоди не закінчуються)) Біжимо на автовокзал, купуємо білети на найближчий автобус. Добре що обидва вокзали поруч! Біжимо до залізничної каси, встигаємо здати назад заздалегідь куплені білети на потяг. Це здорово, ніяких переплат – автобус коштує так само)) Біжимо на автобусну платформу й чекаємо. З невеликим відставанням від графіка прибуває наш бус. Дуже комфортабельний з туалетом і кондиціонером. Доїхали вже без пригод ще й час на обід, та лоді (морозиво) лишився…
Звітування подорожі: тривалість - 10 днів, з них в горах - 5 днів; подолано - 45 км гірських доріжок по скелях, сипучці, драбинах і ланцюгах; підкорено - себе в умовах поза зоною комфорту на підлозі разом з понад 50 туристами)); досягнуто - найвищої вершини польських Високих Татрів, гори Риси (2499 м нрм); перетнуто - кордон Словаччини з Польщею через гори, через Риси; витрачено - кілька пар шкарпеток, резерв сили м'язів на ногах під час спуску з Рисів, зайві півпорції їжі, якої дають забагато, зайві калорії від цієї їжі)); отримано - масу позитивних емоцій, незабутні враження, фотозгадки неймовірних пейзажів, та штампи, що підтверджують наше перебування у відповідних місцях.
Одного разу закохавшись у Татри, вони тепер назавжди у наших серцях і ми обов’язково повернемося сюди ще! До нових зустрічей!
Comments