Яремче Лютий 2018

Зима цього року в Києві видалася не дуже, тож ми вирішили пошукати її в Карпатах. Білети розбирали прямо на очах, тому побачивши обіцяний прогнозом сніг через два тижні, одразу ж купили рейс до Івано-Франківська. За кілька днів до поїздки якась невтішна картина: весь тиждень прогнозують плюс і дощі… Розуміючи, що навіть здавши білети і втративши частину грошей, нові взяти не вдасться і запланована поїздка відміниться, вирішили – хай буде, як буде!

Отже, 3-го лютого рано вранці приїжджаємо в Яремчу і по дорозі в готель ідемо під дрібним дощем чи то туманом. Ще з Києва в нас був запланований похід на місцеву гору Маковицю (984 м) і спуск з неї через Стежки Довбуша. Але густий туман і мряка змінили наші плани, бо не було сенсу дряпатися слизькою дорогою вгору і все одно нічого з вершини не побачити, до того ж ми вже раніше на ній були. Вирушаємо на Стежки Довбуша – мальовничий маршрут Карпатським лісом по південно-західному схилу Маковиці, що веде до Скель Довбуша. При вході на територію у нас запитали чи потрібний нам гід, ми відмовились, але насправді то було не питання...) Як тільки ми стали на початок стежки до нас приєднався досвідчений чотирилапий інструктор, який супроводжував нас усю дорогу. Скелі Довбуша являють собою скупчення різних по розміру кам’яних брил. Тому для фото ми шукали різні ракурси, та ходили навпростець від туристичної тропи. В одному місці була можливість скоротити, забравшись вгору по скелям, але турбуючись про нашу безпеку пес злегка поскулив та розвернув нас на правильний маршрут)) За турботу та сумлінну працю заробив три сардельки собі й ще по бонусу для своїх друзів, що чекали на наступних туристів знизу. Поки ми підіймались по стежкам йшов дрібний дощ, ближче до вершини він стих і перетворився на мокрий сніг, а коли спустилися до траси пішов снігопад!(мокрий)

За дві години погода змінилася від осінньої до зимової і коли ми повернулися в Яремчу пішов такий сильний сніг, що усе навколо побіліло. Наш готель знаходився навпроти стрімкого урвища гори Маковиця, що називається Скеля Слон, поблизу річки Прут. Ми пішли пофотографувати ці види, але через білу завісу проглядали лише ялини і ледве-ледве Слон. Після вечері снігопад трохи вщух, тож ми попрямували до водоспаду Пробій на нічне фото. Нас вразило наскільки він бурхливий і потужний цієї зими! А вночі він взагалі виглядає неперевершено! Прикривши фототехніку парасолькою, приступаємо до фотозйомки…)))

На сьогоднішній день в нас була запланована поїздка в село Лазещину, звідки в ясну (!!!) погоду видно Петрос і Говерлу. Ця мрія не дає спокою вже який рік – побачити двохтисячники взимку! Але прокинувшись вранці і побачивши сніг і туман за вікном, надії на далекі краєвиди розтанули… Сподіваючись, що погода в Карпатах дуже локальна і що за перевалом раптом може бути ясно, вирушаємо в Лазещину – маленьке село поруч з Ясинями, від якого стартують маршрути на Чорногірський хребет. Висаджуємось з маршрутки, звісно ніяких надій на хорошу погоду, йде сніг і нічого не видно… Пройшли трохи селом, знайшли за навігатором в якому напрямку Говерла і зробили кадр, який називається «Звідси добре Говерлу… не видно»))

Зрозуміли, що тут нема чого більше робити і вирішили повернутися трохи назад , до перевалу. Місцевий підкинув нас за Яблуницький перевал і ми десь більше 10 км гуляли трасою до розгалуження на Буковель. Цікаво, що якраз два роки тому ми були в цьому ж місці) Тут дуже гарна дорога, з височенними ялинами, мальовничими полонинами і маленькими гірськолижними трасами. Ближче до Буковелю нам відкрився чудовий вид на засніжені Горгани: не побачили Говерлу, але побачили Хом’як! На розвилці між Буковелем, перевалом і Татаровом зайшли пообідати в колибу і нас дуже вразила смачна їжа та низькі ціни. (Зазвичай в колибах дорого і порції не такі вже й великі.)

Пообідавши вирішили піти далі у Татарів, там теж були гарні ялини вздовж траси але йти стало значно гірше, через великий потік машин на Буковель доводилося йти по коліно в брудному снігу обабіч дороги. Тож на зупинці сіли в маршрутку до Яремчі. Цього дня в нас теж був супровід. Ще десь в селі за перевалом побачили чорненьку собачку, яка начебто бігла по своїм справам. Потім з’ясувалось що її справи десь там же, де і наші, бо відійшли ми далеко, а вона все біжить паралельно з нами. Отже, особливо не зважаючи на нас, бо з їжі був тільки чай і вівсяні батончики, собака промандрував аж до Татарова, а коли ми сідали в маршрутку, забіг разом з нами, чим викликав сміх у водія і пасажирів салону)) Вибач, але ми до Яремчі…) Повернувшись, вийшли біля Пробою ще раз подивитись який він бурхливий, а потім до Слона і кам’янистого узбережжя Прута. Ну все, пора повертатися в готель сушити одяг і взуття. (шкарпеткам теж дісталось =))

Останній день традиційно присвячений закупівлям різних дарів Карпат. Але зранку пішли ще раз наостанок до Пробою, та цього разу з іншої сторони, від сувенірного ринку під залізничним мостом і далі по стежці вздовж ріки. Звідси відкривається дуже гарний вид на Пробій і пішохідний міст. Погулявши ще півдня по Яремчі, сідаємо на транспорт до Івано-Франківська. Там, маючи зайву годину перед вечерею і посадкою на поїзд, трохи прогулюємося містом по пішохідній алеї, прикрашеній яскравими арочками. Ну що ж, пора до Києва. Дякуємо Карпатам за сніжний дарунок! Дуже раді, що не здали назад білети і потрапили в таку красу! До нових зустрічей!

P.S: декому дісталися дарунки від Довбуша - ото каменючка!!! =))))