Польща, Татри Високі. Частина 1.

Передмова. Літо цього 2018 року дощове… Зливи, затяжні дощі, навіть сніг у липні в Карпатах! Знайти «вікно» для походу дуже важко. Ще важче заздалегідь вгадати, так як прогнози не справджуються, а білети треба купувати за 40-30 днів. Особливо на популярні направлення. За тиждень до поїздки, яку планували останні півроку, дізнаємося що через потужні зливи розмило частину дороги від Кракова до Закопанего. Відео з інтернету приголомшують! Навіть не знаю як передати емоції при думці, що все треба відмінити, та момент падіння печива у чашку молока – ніщо в порівнянні з нашим розпачем того вечора) Через день-два, прийшовши додому після роботи, вирішуємо що нам треба пройтись та обміркувати нашу подорож, або ж скасувати її. На вулиці невеличкий (знову) дощ, тож беремо куртки-дощовики і прямуємо від дому пішки… все одно куди. Так і було вирішено під тим дощем, що подорож має відбутися, як заплановано і що погода нас не налякає!

День перший. Інтерсіті «Київ – Перемишль». Комфортно сидіти. Є WOG-кафе, але воно закривається перед Львовом. Прикордонники питають тільки чи в перший раз в Польщі і все. Але попросили поверхнево оглянути наші великі рюкзаки. Порівняно з автобусом, де люди стоять по півдня на кордоні, поїзд однозначно чудовий варіант. Але він всеодно затримався, і прибув на 30-40 хв пізніше свого графіка. Через це ми запізнилися на запланований поїзд до Кракова. З альтернативних варіантів як туди дістатися, нам більше сподобався автобус до Катовіце через Краков (о 13:45 за польським часом), також був поїзд до Вроцлава (о 14:50), але ми би не встигли на поїзд до Закопане. З автобусом вийшло не все так просто, пріоритетно на нього саджали пасажирів з білетами (варто встигнути придбати заздалегідь, можна і онлайн). На наше щастя практично перед відправленням знайшлося два місця попереду біля водія. Заплатили за це 35 злотих з людини. Їхати прямо перед величезним вікном було круто, але спекотно (3 години дороги). Одразу чудове враження викликають дійсно європейські дороги! Ідеальне полотно, яскрава розмітка, більш чемні водії та усюди охайне узбіччя. Нам поки що до цього далеко… Вирішили до Закопане теж шукати автобус замість електрички PKP, бо так швидше. На автовокзалі Кракова виявилось, що маршрути до Закопане від’їжджають кожні 15-20 хв (ціна 15 злотих з людини). Встигли по дорозі побачити Вавельський замок, але з ним ми будемо знайомитися пізніше. Дорога зайняла трохи більше 2 годин через затори на під’їзді. Там від Кракова до гірських містечок будують зовсім нову трасу з серією шляхопроводів, і це зовсім не схоже на укравтодор..)) Як тільки заїхали в Закопане, одразу погляд зачепився за татранські вершини, тож одразу, не дивлячись на значну втому довжелезною дорогою, побігли в місцевий парк, звідки відкривається чудовий вид на одну з найвідоміших вершин Татр – Giewont (1895 м нрм). Закопане – невеличке містечко на самому півдні Польщі з невеликими будинками, часто в старому дерев’яному стилі, але багатолюдне через туристів. Це найбільший гірськолижний курорт Польщі та один з найвідоміших в середній Європі. Центр міста являє собою довгу центральну вулицю Krupowka, вимощену бруківкою, з магазинчиками, ресторанами, історичними дерев’яними будівлями та галасливим натовпом. Спробували тут дуже смачну місцеву страву, запіканку (zapiekanka). І це зовсім не сирник, це половина багета (але не нашого, а якогось дуже смачного і ніжного) розрізана вздовж і запечена з грибами та сиром. Ну дуууже смачно!)). Впевнилися, за всю поїздку, що найсмачніше їх роблять саме в Закопане і саме в піцерії to-go по дорозі від парку до Круповок - Tadeusza Kościuszki 10. Ночували в молодіжному хостелі на 6 ліжок прямо біля Круповок (дуже шумна вулиця, всю ніч хтось кричав…). Чистенько і більш-менш комфортно, але ввечері велика черга на єдиний душ-туалет.

< Частина 2 >