Львів - Свірж - Золочів - Підгірці - Олесько - Золочів - Львів, 243 км, 3 дні.
День 2: Золочів - Підгірці - Олесько - Золочів, 61 км.
Зранку трохи пройшлися центральною вулицею, подивились Золочівський двір, що є найстарішою будівлею міста (кінець XIV ст.) та унікальною пам'яткою архітектури, і Костел успіння пресвятої Богородиці XVII ст. у стилі барокко. Сьогодні в планах проїхати "Золотою підковою", тому перший пункт для відвідування - Золочівський замок. Він відкривається об 11 ранку, при придбанні білетів у вартість входить вхід на територію та відвідування палаців і підземелля. Замок збудований Якубом Собеським у 1634 році на місці дерев'яної фортеці, зараз до його комплексу входять Великий житловий палац, Китайський палац та В'їзна вежа. Замок частково знаходиться на реставрації, але загалом виглядає доглянутим і скрізь представлені цікаві експозиції. У Великому палаці є багато експонатів, живопис, скульптури, меблі, порцеляна, трофеї, археологічні знахідки, також є палацова капличка і різноманіття інтер'єрно оформлених залів, що показують історію замку та життя його правителів. В підземеллі Великого палацу наразі знаходиться музейна експозиція "Архітектурні фрагменти і світло Старого Львова", зібрана з ініціативи Б.Г. Возницького. Тут зібрані старовинні архітектурні елементи оздоблення кам'яниць вуличок Львову - колони, портали, інші фрагменти, навіть кам'яний лев. В другій залі представлено колекцію старих ліхтарів та гасових лямп різного призначення. Китайський палац був добудований Яном ІІІ Собеським для своєї коханої дружини. Зараз там знаходиться Музей Східних культур, де представлено розмаїття витворів мистецтва, інтер'єр та археологічні знахідки з різних культур, з Китаю, Японії, Індонезії, Єгипту, Персії, та інших. Цікавим експонатом у замку є так звані "камені тамплієрів". Їх знайшли на околиці Золочева, а написи на них, датовані кінцем XIV — початком XV ст., досі не розшифровані. Є припущення, що їх залишили тамплієри, які могли перебувати тут.
Після відвідування Золочівського замку, другий пункт - Підгорецький замок. Назва села Підгірці говорить сама за себе, бо щоб доїхати до нього треба підніматися по добрячому 7-10% перевалу, майже як в Карпатах. Навпроти в'їзду на територію замку знаходиться гарний костел XVIII ст. - костел Святого Йосифа, який був родовою усипальницею. Замок в стилі пізнього ренесансу та бароко було збудовано Станіславом Конєцпольським в 1635 р. на місці старих оборонних укріплень, його змінили декілька власників і він зазнав значного розвитку, але нажаль з ХХ ст. його почали розграбовувати, потім він постраждав від Другої світової війни, в ньому навіть облаштували туберкульозний санаторій, а пізніше він сильно був зруйнований пожежею і після цього став повністю занедбаний. З 1997 року Підгорецький замок був врятований фондом Возницького і досі йдуть реставраційні роботи та відновлення інтер'єрів з фондів. Наразі відвідати можна двір замку, усю його територію, але всередині відкритими є лише кілька залів, в яких нема експонатів, а тільки залишки камінів та дверних фасадів. В підземеллі облаштували сучасну світло-звукову інсталяцію "привид Білої Дами" по легенді про привид замурованої молодої дружини в стіни замку ревнивим його володарем.
Останнім пунктом призначення став Олеський замок, але є така проблемка - вони усі відчиняються на вхід о 10, чи 11 (хто як вирішив), а зачиняються о 17 годині (у вихідні о 18). Щоб подивитися усі експозиції та оглянути територію знадобиться мінімум 2 години, тобто встигнути досить важко навіть на машині, а на роверах взагалі без шансів... Тож приїхали ми в Олеський замок біля 18 години і подивились на нього через паркан, а розташований він так, що його звідти і не видно. Тільки задовго, ще на під'їзді з траси, майорів він на горі біля горизонту. На фото взагалі не помітний. Тому поїхали назад у сторону Золочева, намагаючись знайти десь оглядовий майданчик, звідки буде хоч трошки видно замок, але він постійно ховався за деревами, тож не склалось...
Далі після Олесько з'їхали з траси на дорогу місцевого значення у напрямку Білого Каменю, що була жахливої якості але проходила по дуже гарній місцині з безкраїми полями та горами на обрії. Хоча місцями траплялися ділянки дуже гарного асфальту і їхати ставало значно краще. На цій дорозі десь за с. Почапи зустріли захід сонця та в'їхали у сутінки, з якими стало відчутно холодно. Коли стемнішало, їхати по дорозі зі страшенними дірками, напливами та розсипаним гравієм і піском стало зовсім не зручно, а ближче до Золочева ще й трафік скучився через величезні ями. Це все доповнювалося нульовою видимістю й смородом, так як у Львівський області велика кількість паліїв трави і сміття у селах, уся місцевість сильно задимлена... Але незважаючи на всі неприємні моменти, саме ця дорога виявилась найгарнішою за усю подорож! Приїхали у Золочів після 20 вечора, тому встигли трохи погуляти вечірнім центром міста.
Comments